Фортеця у Старому селі

Одного літнього вечора вирішили просто проїхатися і наш шлях лежав у Старе село Пустомитівського району Львівської області, від кільцевої дороги Львова по трасі Н09, від центра міста 26 км. Назва селища вже зацікавлює . Старе Село — справді старе, колись воно було навіть містечком. Перші згадки про нього датують 1442 р. Старе село має свій талісман- стару фортецю, одну з найбільших в Україні. П’ятикутний оборонний замок займає близько 2 гектарів.

З'їхавши з траси в останній заїзд в село від Львова та перетнувши колію, ми побачили перед собою величну и масштабну споруду, але на жаль занедбану. Сюди заїзжають хіба туристи зі Львова, з інших куточків України вже до фортеці не добираються, оскільки цей історичний об'єкт знаходиться осторонь туристичних маршрутів.

Перше укріплення було побудоване у 1448 р. Це була стандартно дерев'яна споруда, яка була звичайно знищена татарами. У 1589р. постала кам'яна фортеця і належала родині Острозьких. Пізніше будівля була збільшена, оточена ровом з водою. Але у 1648 році знову була знищена військами Б.Хмельницького. Замок було відбудовано у 1672 р., добавлено різьбу в камені, парадні ворота. Змінювалися власники, а з ними і призначення фортеці. Вона була і військовим форпостом, і арсеналом зброї, і пивоварнею, і винокурненю, і складами. Останнім власником твердині до вересня 1939 року був граф Альфред Потоцький.

З тих пір фортеця руйнується дощами, вітрами та людьми. Замок перетворився на руїни, які до сих пір вражають своєю монументальністю. Та з сумом розумієш, що колись тут буде кінець і історії, і стінам. У 2010 році замок передають в оренду львівському підприємству на 49 років, яке обіцяло відновити замок до 2015 року. Але за весь цей час нічого не зроблено. Договір оренди було розірвано.

 

Ну і на останок легенда замку в Старому селі: в будівельний розчин при муруванні замкових стін додавали яєчні жовтки та молоко. І ось одному з шляхтичів, засудженому до смертної кари, дали останній шанс. Якщо привезе два вози яєць для будівництва, то заслужить на помилування. Але за додаткової умови – жодне з яєць не повинно розбитися. Шляхтич виконав умови – привіз два вози яєць цілісінькими, але попередньо усі яйця зварив, щоб вони не розбилися. Судді порадилися і вирішили таки стратити чоловіка. Печаль і тут.

 Навіть і у наші часи восьмиметрові заввишки мури, у два метри вширину приголомшують своїми масштабами і витривалістю. Замок біля колії, надіюся, що колись ти все ж таки постанеш з руїн і будеш вражати своєю величчю та красою.

Вовків

Село Вовків, у давнину містечко, існує, як свідчать археологічні дослідження, принаймі від XI століття (давня назва — Волъковъ). Можливо, назва походить ще з тих часів, коли основними шляхами комунікації були річки, засобом транспорту — плоскодонні човни, а мілини чи греблі долали волоком. Після монгольського погрому 1241 р. Волоков поступово відродився, про що свідчить перша відома нам документальна згадка за 1398 рік. Протягом наступних століть містечко зазнає поступової полонізації. Волоков не раз зазнавав воєнних спустошеннь, особливо нищівного від турків 1672 р. З часу прокладення австрійською владою нового Стрийського гостинця (1790-ті рр.) Волоков залишається осторонь транзитних товаропотоків, поступово занепадає, і втрачає статус міста.
Наша мета - занедбаний костел Св. Марії Магдалини . Римсько-католицька парафія у Вовкові з’явилася у 1563 році. 24 травня 1924 р. ксьондз Казимир Дзержинський виконав посвячення кам’яного фундаменту під новий костел, автором проекту якого став архітектор Броніслав Віктор. Будівництво тривало до 1929 року. Того ж року, 27 жовтня костел було освячено під титулом Св. Марії Магдалини. У 1930 р. в інтер’єрі храму встановлено органи.

Храм розташований на підвищенні. Будівня несиметрична в плані і багата на дрібні деталі, мурована з цегли, вівтарем спрямована на південь. Корпус костелу творить нава, до якої прилягають два ряди бічних каплиць. Від заходу до стін нави і вівтаря прибудована захристя.
В часі радянсько-німецької війни в липні 1944 р. Вовків кілька разів переходив з рук у руки воюючих сторін. Внаслідок артилерійських пострілів храм зазнав пошкодження, а в результаті попадання бомби була зруйнована плебанія святині.
В квітні 1946 р. парафіяни залишили Вовків переїхавши до Польщі. Костел замінили на церкву, а в 1948 – на колгоспний склад, де зберігали мінеральні добрива.Текст: http://photo-lviv.in.ua/kostel-sv-mariji-mahdalyny-arhitekturnyj-shedevr-lvivskyh-karpat-yakyj-rujnujetsya/

Сьогодні храм- це руїна. З далеку споруда виглядає спавді велично і розкішно, але насправді костел дуже постраждав. Частина покрівлі даху відсутня, а місцями є наскрізні отвори. На стінах святині видно сліди руйнувань під час наступу радянських військ. Нічого не залишилося і в самому храмі, те що уціліло зараз зберігається в костелах Польщі.

І  пару фото з велопрогулянки за 2013 рік. Їдемо по стрийській трасі, в Липниках звертаємо на ліво, їдемо на Загір'я, далі по головній дорозі наступним селом є Вовків і одразу на пагобі вдалені ми бачимо красень-костел.