Вовків

Село Вовків, у давнину містечко, існує, як свідчать археологічні дослідження, принаймі від XI століття (давня назва — Волъковъ). Можливо, назва походить ще з тих часів, коли основними шляхами комунікації були річки, засобом транспорту — плоскодонні човни, а мілини чи греблі долали волоком. Після монгольського погрому 1241 р. Волоков поступово відродився, про що свідчить перша відома нам документальна згадка за 1398 рік. Протягом наступних століть містечко зазнає поступової полонізації. Волоков не раз зазнавав воєнних спустошеннь, особливо нищівного від турків 1672 р. З часу прокладення австрійською владою нового Стрийського гостинця (1790-ті рр.) Волоков залишається осторонь транзитних товаропотоків, поступово занепадає, і втрачає статус міста.
Наша мета - занедбаний костел Св. Марії Магдалини . Римсько-католицька парафія у Вовкові з’явилася у 1563 році. 24 травня 1924 р. ксьондз Казимир Дзержинський виконав посвячення кам’яного фундаменту під новий костел, автором проекту якого став архітектор Броніслав Віктор. Будівництво тривало до 1929 року. Того ж року, 27 жовтня костел було освячено під титулом Св. Марії Магдалини. У 1930 р. в інтер’єрі храму встановлено органи.

Храм розташований на підвищенні. Будівня несиметрична в плані і багата на дрібні деталі, мурована з цегли, вівтарем спрямована на південь. Корпус костелу творить нава, до якої прилягають два ряди бічних каплиць. Від заходу до стін нави і вівтаря прибудована захристя.
В часі радянсько-німецької війни в липні 1944 р. Вовків кілька разів переходив з рук у руки воюючих сторін. Внаслідок артилерійських пострілів храм зазнав пошкодження, а в результаті попадання бомби була зруйнована плебанія святині.
В квітні 1946 р. парафіяни залишили Вовків переїхавши до Польщі. Костел замінили на церкву, а в 1948 – на колгоспний склад, де зберігали мінеральні добрива.Текст: http://photo-lviv.in.ua/kostel-sv-mariji-mahdalyny-arhitekturnyj-shedevr-lvivskyh-karpat-yakyj-rujnujetsya/

Сьогодні храм- це руїна. З далеку споруда виглядає спавді велично і розкішно, але насправді костел дуже постраждав. Частина покрівлі даху відсутня, а місцями є наскрізні отвори. На стінах святині видно сліди руйнувань під час наступу радянських військ. Нічого не залишилося і в самому храмі, те що уціліло зараз зберігається в костелах Польщі.

І  пару фото з велопрогулянки за 2013 рік. Їдемо по стрийській трасі, в Липниках звертаємо на ліво, їдемо на Загір'я, далі по головній дорозі наступним селом є Вовків і одразу на пагобі вдалені ми бачимо красень-костел.

Кугаїв

Вихідний день, але їхати далеко не налаштовані. Тому вибираємо скорочений маршрут Кугаїв-Вовків.
Кугаїв — невеличке село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області. Село розташоване на південь від Львова, за 4 км на схід від стрийської траси. Згадується 23 листопада 1447 року в книгах галицького суду. Наша мета- Дерев'яна бойківська Богоявленська церква (1693) і дзвіниця (18 ст.), яка є пам'яткою архітектури національного значення. Характерний зразок бойківського типу церков, збереглася в оригінальному вигляді до наших днів. Храм знаходиться при в'їзді у село при дорозі за новою цервою у низині. Центральний об'єм увінчаний тризаломним, а два бічні — двозаломним наметовим гонтовим дахом. До вівтарної частини з півночі прибудовано ризницю. Зберігся іконостас роботи народних майстрів. Дзвіниця дерев'яна, каркасної конструкції, триярусна, з частково відкритим першим ярусом. Після будівництва у 1990-х роках нової мурованої церкви, храм використовувався рідко і поступово занепадав, через що потребує термінової реставрації.  На початку 2014 року дах церкви накрили водостійким бар’єром, який нагадує клейонку. Це був тимчасовий захід, адже планувалася реставрація церкви і покриття новим ґонтом. Але чуда не сталося. І на разі з водостійкого бар’єру залишилися лише лахміття. У храмі треба замінити підвалини, тобто будівлю фактично треба знімати та ставити наново на новий фундамент. Зараз церква фактично загрузла у землю. На разі храм взагалі не відкривається, навіть на великі свята. Стан церкви дає надію, що колись все ж таки його двері відкриються для віруючих і ми зможемо побачити і розписи на стінах і оригінальний іконостас.

І пару фоток за 2013 рік з велопрогулянки. По стрийській трасі до Липників, поворот наліво на Загір'я. До речі нарешті там зробили дорогу. В самому Загір'ї до перехрестя, головна і гарна дорога йде наліво, а нам направо і їдемо по тому, що колись називалося дорогою. При в'їзді в село зліва нова церква на горбочку, внизу пагорба наша мета.