звіт: відпустка у Болгарії Обзор

Болгарія знову не розчаровувала. На дворі був червень, ще несезон, пляжі практично пусті. І на рівні з цим тепле море, жарке сонце, готель чи приватний сектор вибираєш любий, ціни в готелях та кафе доступні, не має оплати за парковку на центральних вулицях, не їздять, бажаючи заробити, евакуатори. Добавляємо до цього привітність болгар, які мають шалене бажання заробити на туристі, зробити все, щоб та людина лишилася задоволена і приїхала знову. Що ще треба для сімейного відпочинку?
Цього року ми зробили вибір на Обзорі. Ціни набагато нижчі, чим в Албені, Золотих пісках, Сонячному березі. Чудове містечко, яке за останні роки дуже змінилося в кращу сторону. З'явилися нові готелі, супермаркет, парк, купа дитячих майданчиків, спортивна площадка, стадіон, облаштована набережна. Вже у червні приїхав луна-парк з качельками, трошки пізніше цирк-шапіто, коники на бричках катають, дискотеки працюють, на відкритих сценах йдуть якісь концерти. Я себе знову потішила думкою, що час для відпустки був вибраний вдало.
Ціни на той час були такі (може комусь знадобиться)-курс 1 болгарський лев=1,90/1.93 Є, приблизно 5 гривень:
великий двокімнатний номер з величезним балконом, кухнею, санвузлом-30 Є (в сезон 40Є)
бензин 95               -2.5 лв
хліб                         -1 лв
сік 1л                      -3 лв
йогурт                    -0,8 лв
масло 125 г            -1.83 лв
вино від                 -2.7 лв
молоко                  - 2.13 лв
шоколад                 -2.15 лв
черешні, персики  -від 2.2 до 2.7 лв
картопля, цибуля, морква  -від 0.8 до 1.9 лв
паланчинки (великі млинці, які продаються на вулиці) -від 2 лв
машинки в луна-парку -5 лв
катамаран за 30 хв  -10 лв
парашут                   -50 лв
сувенірні магніти   -2-3 лв
1 хв розмови на переговорному пункті на міський телефон Україна - 0.49 лв
В середньому нам їжа обійшлася 25 Є на сім'ю з 4 чоловік за добу (готували самі, іноді ходили в кафе на вечерю).
Ще ми своїм ходом їздили на екскурсію в печерний монастир Аладжа (3 км від Золотих пісків, вхідний квиток 5лв-дорослий, 2 лв-дитячий) та в Балчик ботанічний сад, де знаходиться палац румунської королеви Марії (вхідний квиток 10 лв-дорослий, 2 лв-дитячий).

велопрогулянка до Святопреображенського монастиря сестер чину св. Василія Великого на Берегах

Їдемо на пошуки монастиря в Деревачі.  Наш маршрут Львів-Липники-Деревач. Рухаємося по трасі, проїжджаємо Липники, добираємося до вказівника на монастир перед Деревачом. Повертаємо направо, з'їжджаємо з асфальтової дороги, рухаємося по під ліс. Їдучи на машині повз цей вказівник, я завжди думала, що монастир  ось-ось тут поряд, але моя думка була хибна. До нього таки трошки треба проїхати. Це порівняно не довго, але дорога без покриття, підйоми-спуски один за одним. Вони на вигляд не великі, але їх декілька. Зустрічаємо місцевих бабць, запитуємо, як добратися до монастиря. Відповідь: зараз має бути вказівник, але ви не повертайте, їдьте далі, а там побачите. Починаються дачі, дійсно є вказівник наліво. Але ми повірили бабцям і їдемо далі. Доїхали до якогось хутора чи то дачі, ми не зрозуміли, але люди там живуть. І тут дорога закінчилася. Зупинилися коло останньої хати і питаємося наступної бабусі, де ж той монастир. Бабуся нам вказала в ліс по стежці наліво за її хату. За хвилин 5 ми були на тій дорозі, куди завів би нас останній вказівник. У цьому напрямку ми трошки скоротили шлях, але після дощу тудою бажано не їхати. Виїхавши з лісу ми повернули по дорозі наліво. Монастир вже було видно. Через декілька метрів був з'їзд. Коли ми туди звернули, то під'їхали до заднього двору монастиря. Хвіртка була відкрита, але ми як цивілізовані люди все ж таки вирішили не підкрадатися ззаду, а зайти з головного входу. До речі там поряд був хороший з'їзд до лісу зі шлагбаумом. Була думка туди заїхати і глянути, куди ж веде ця дорога. Але після зустрічі з місцевим хлопчиною передумали. Він розповів, що там знаходиться господарство по вирощуванню кабанів і наявність великих псів відганяє всі бажання місцевих та інших туди ходити. Отже, об'їхавши по дорозі монастир, ми потрапляємо до великих кованих воріт. Жіночий монастир собою представляє двоповерхову будівлю, яка нагадує добротний особняк. Церква до нього прибудована і захід до неї зсередини дому. Заїхавши у двір ми не побачили жодної ознаки життя. Але як тільки ми кинули велосипеди і зробили рух в сторону монастиря, звідти одразу вийшла молода сестра-монахиня, запросила нас увійти, поцікавилася звідки ми, чи ми хочемо пити, чи ми голодні. Провела нас до приміщення церкви. Церквушка мила, з розписами всередині купола. Сестра запросила нас на службу: у неділю на 10.00, вечірня на 17.30. Загалом враження від відвідування монастиря позитивні. 
Ми пробували після монастиря по дорозі проїхати далі. Села від того місця далеченько. Від того ж самого місцевого хлопчини ми дізналися, що неподалеку є піщаний кар'єр-озеро. Знову під'їжджаємо до дач. Жіночка, яка нам зустрілася, сказала, що до кар'єру ще треба трохи їхати, дорога там петляє, вона заплуталася в розповіді у поворотах, так точно і не сказавши, де той кар'єр. Ну і інформація, що то озеро ну дуже маленьке і дорога круто йшла вниз в нас відбила бажання (поки що) до нього їхати. Так що ми закінчили нашу мандрівку і повернулися назад. А дорога додому завжди легша і коротша :)

Трохи історії.
У шематизмах Львівської Архиєпархії УГКЦ за 1903 рік зазначено, що вже тоді на Берегах долішніх оселилась сестра Антоніна. В наступному році до Антоніни – настоятельки приєднались сестри Серафина та Юлія. Від цього часу немає жодних відомостей і лише у 1928р зі слів о. Володимира Семківа дізнаємось, що тут знову оселились сестри Василіянки. 14 квітня 1937 року куплено 4,5 морга поля в Милошовичах за гроші львівського монастиря (5 100 зл), під забудову нового монастиря і каплиці. Будівництво розпочалось у травні 1937 р.22 липня 1937 року монастир відвідав митрополит Кир Андрей Шептицький, котрий приїхав автом у товаристві студита Атанасія. Оглянувши будову пообіцяв за рік особисто посвятити вже викінчену будову, та приїхати на 2 дні на відпочинок. 3 серпня ц.р. митрополит Андрей подарував 2 тис. золотих на будову монастиря.Влітку 1938 року сестри організували захоронку (дитячий садок) для дітей. У 1946 році  монастир на Берегах був ліквідований , а у приміщенні був створений будинок для пристарілих, одиноких людей.

звіт машиною до Болгарії через Румунію

         Ну ось, завершилася відпустка, завершилися наші мандри. Наш екіпаж з двох дорослих та двох діточок 15 та 4 років успішно подолав шлях до Болгарії через Румунію і назад. Оскільки ми автомобілем їхали перший раз, обрали протоптаний маршрут нашими автобусами: Львів, Чернівці, Сірет, Сучава, Роман, Бакеу, Фокшани, Браїла, Констанца, Мангалія, Балчик, Варна, Обзор (приблизно 1180 км). Було вирішено Румунію проїхати без зупинок вночі по причині відсутності поліцейських на дорозі, менше машин на дорозі, ну і діти сплять. Виїхали зі Львова година друга дня. До українського кордону доїхали о 18.00. Українські митники приємно здивували. Два зелених коридори, 35 хвилин, паспорта зібрали, роздали (штам про виїзд не ставлять) і ми під'їхали до румунського кордону. І тут шалена черга. В один коридор стоять автобуси, в два- стоять дуже багато румун і один коридор для транзиту на Болгарію (там стоїть до 8 машин). Година 18.35 і всі стоять. Перезмінка на митниці з 20.00 до 21.00. За пів години пропустили 2 машини і все. Чекали вже аж до кінця перезмінки. Спочатку румуни дали папірець, в якому вказуються предмети до декларування, потім паспортний контроль, який полягає в тому, що вздовж машин йде прикордонник збирає паспорта, штампують і віддають. Далі митний контроль. Першу в черзі машину обдивилися всю: багажник, салон, повідкривали сумки. Наступну оглядали вже менш прискіпливо. Коли під'їхали ми, відкрили багажник, перепиталися за наявність алкоголю та цигарок і нарешті нас відпустили. 6 машин румуни пропустили транзитом за хвилин 20. Висновок: на кордон краще приїжджати як мінімум за 2 години до 8.00 або до 20.00. Окреме питання про ровіньєту, в Румунії- це плата за проїзд по дорогах цієї країни. Її можна купити на кордоні. Мінімальна 3 євро на 7 днів. Ми цей момент пропустили, оскільки будка, де їх продають стоїть на митниці перша, а вже потім паспортний і митний кордон. Ми вже не верталися і купили цей папірець на першій заправці після митниці. Дуже пошкодували, що не купили румунські леї. На митниці обмінника валюти немає. Обмінник є на останній заправці WOG перед українським кордоном. Ровіньєту можна купити і за євро, але починаються казки про якусь комісію за те, що оплата не в леях, а в валюті. І краще все ж таки її купити. Розповідали люди з Чернівців, які приблизно їхали в той самий час: не  купили ровіньєту, при митному контролі на румуно-болгарському кордоні митники її почали вимагати, потім сказали штраф 150 євро, зторгувалися до 50.
        Нарешті ми в Румунії. Перші міста проїхали, ще було видно, а далі-ніч. Особисто я була налякана різними статтями в інтернеті про злобних поліцейських, про циган, що ні в якому разі не зупинятися на дорозі, в туалет-тільки на заправках. Ну так ось: циган не бачили, поліцейські не зупиняли, а заправки шукати не мали часу. Маючи маленьку дитину не можливо обійтися без термінових зупинок. Ми звичайно мали навігатор, але все  таки дивилися на вказівники, яких там багато, та на карту. Іноді навігатор чомусь вів кудись в сторону. Що стосується проїзду через міста, можна сміливо їхати по вказівникам через центр і не шукати об'їзду. По окружній ми їхали тільки Браїла. На цьому шляху ми переїжджали міст, який був платний- 9 лей (3 євро). Але знову наголошую-на леї поміняти заздалегідь. Оскільки в нас були тільки євро, з нас здерли по дуже високому курсу. Але виходу не було, треба їхати далі. Правила дорожнього руху намагалися не порушувати. Що стосується доріг в Румунії, то вони в хорошому стані, усі ями залатані. Єдине, що коли повернули після Браїли на Констанцу, то там вже дорога була не такою гладкою, почалися горбки, ями були залатані, але не в рівень з дорогою.   На митницю ми приїхали о 7.30. На разі митний контроль спрощений-болгари і румуни сидять на одному кордоні і перевіряють разом. Стояло два автобуси, бус з України так само з малими дітьми, і ми. Поряд коридор для машин з євросоюзу. Болгари і румуни його перетинали дуже швидко, ну а ми знову лицем не вийшли. До перезмінки 30 хвилин - наша черга не рухається. На всі прохання нас пропусти- відповідь на російській "не понимаю". Після закінчення перезмінки о 9.00 ми проїхали без проблем за хвилин 20.
           У Болгарії необхідно віньєтку. Вона продається зразу за болгарською митницею, якою зараз не користуються. Є велика вивіска, там же є і кантор. Ми пробули в Болгарії майже 3 тижні, тому брали віньєтку на місяць 13 євро, оплата у болгарських левах. Курс 1 Є= 1.90/1.93 ЛВ. Бензин в Румунії не  заправляли. В Болгарії повно Лукойла, попадається Шел ну і їхні заправки, якість нормальна, 1літр=2.5 ЛВ приблизно 12,5 грн. Дороги в Болгарії гірші ні у Румунії, але порівняно з нашими -можуть бути. Свої подорожі по Болгарії викладена в окремій статті http://kolomandriv.blogspot.com/2012/07/blog-post_9537.html.
         А поки що пару слів про дорогу в зворотному напрямку. Оскільки дорога туди мала невелику ділянку не дуже хорошої якості і хотілося спробувати інший шлях, вирішено було їхати на Селістру. Наш маршрут був таким: Обзор-Варна-Добріч-Сілістра-Слобозія-Браїла-Галац-Бакеу-Роман-Сучава-Сірет-Чернівці-Львів. Через Бухерест усі лякають, що дуже важко проїхати, легко заблукати. А окружна міста заповнена машинами. Хіба їхати вночі по навігатору. Наші знайомі так їхали в червні-все було нормально. Виїхали ми о 6.30 ранку. В Селістрі уточнили у місцевих, де митниця. Вона знаходиться прямо в місті на стороні болгар. Румунська-закинута. Машин не було взагалі, митний контроль зайняв 5 хв. Пам'ятаючи про те, що треба мати леї, вже поміняли заздалегідь. Кантор є в пару метрах перед митницею. Зразу за митницею треба повернути наліво і потім не пропустити поворот на паром направо (там стоїть вказівник з коричневим фоном). Ми його пропустили їхали по вказівниках на наступне місто і вони на вивели на звичайний берег річки. Уявіть наш стан, коли стрілочка вказівника в пару метрах показує "вам туди", а  там дорога заводить в річку. Ми трошки вернулися і таки віднайшли нормальну паромну станцію. Паром працює вдень, вночі кажуть за окремі гроші. Його вартість -7Є (розрахунок в леях). Паромів є декілька, вони плавають на зустріч один одному, тому відправка йде приблизно кожні 15-20 хв. На той час ніяких черг не було. До 30 хвилин і ми вже на другому березі Дунаю. Далі на Слобозію, Браїла. І тут нас навігатор повів на Галац, про що ми потім дуже пошкодували. Почалися нескінчені села, навіть без проміжків між ними. Ми загубили час. Треба було їхати після Браїла на Фокшань. Митниці ми пройшли дуже швидко, машин не було. Румуни поцікавилися, чи звідки їдемо і чи немає в нас зброї, а наші так взагалі нічим не цікавилися. До речі ми приїхали на  митницю о 19.00 і нас спокійно пропустили (перезмінки вже не чекали). Напевно затримують тільки в напрямку моря, а назад вже немає чого тримати. А далі наш шлях додому пройшов без проблем і ми цілком нормально добралися до Львова.

Дорога до Болгарії через Румунію

  Шлях до бажаного Чорного моря лежить через Румунію. Нами ця країна перетиналася на автобусі 3 рази. Враження чомусь не дуже позитивні. По перше, водії автобусом женуть по території Румунії вночі, намагаючись зупинятися тільки по дуже великій потребі. По друге наявність на дорогах циган, їхніх повозок. По третє, в пам'яті відклалися розповіді знайомих, які їхали власним транспортом, про приставання при зупинках на перехрестях жебраків і вимагання ними цигарок. Хоча великий плюс Румунії-це чудове автомобільне покриття головних доріг. Але тільки великих трас. В нас був випадок, що частину траси підтопило під час повені і водій автобуса звернув в об'їзд на дорогу іншого призначення. Тут покриття і закінчилося. Тому плануючи свою автомобільну подорож, було вирішено не відкривати для себе нову Румунію, а їхати вже прокладеним шляхом нашими львівськими туристичними автобусами.
   При організації подорожі по Румунії мені дуже допоміг сайт http://www.excursovod.ro/l6_Auto.aspx#roadmap, де вказана корисна інформація для автотуриста:
• Дорожня карта Румунії
• Дорожня такса в Румунії - ровіньета (rovinieta)
• Митні правила Румунії
• Обов'язковий набір водія
• Обмеження легальної швидкості на дорогах Румунії
• Зимова гума в Румунії, шиповані шини та ланцюга для шин
• Вимоги до використання фар ближнього світла в Румунії
• Радар-детектор або "антирадар" на дорогах Румунії
• Румунські автотраси та їх якість
• Румунські автобани: такси та розташування
• Дорожня поліція і штрафи на Румунських дорогах
• Вартість і якість румунського бензину і дизеля
• Оформляють чи румунську візу на митниці?
• Румунія і шенген зона
• Розміщення для автомандрівників
• Скільки готувати грошей?
• Відповідний сезон для подорожі на автомобілі по Румунії
• Безпека подорожі по Румунії
• Поради для автомандрівників по Румунії
• Маршрути по Румунії для автомандрівників

Їдемо в Болгарію машиною-що необхідно

   Для того, щоб комфортно відпочити у Болгарії, звичайно можна звернутися до турфіми, яка організує візи, страхівку, проїзд, бронювання у готелі. Особисто я б радила звертатися до туроператорів, на мою думку більша компанія і з відомим ім'ям дасть більше шансів  вам провести свій відпочинок саме так, як вам його описали.
    Але цього року ми простих шляхів не шукаємо. Вирушаємо у поїздку на авто. Хочу зауважити, що у Болгарію можна приїхати, попередньо не домовляючись за проживання, оскільки є дуже великий вибір приватного сектора, який по умовах проживання мало чим буде відрізнятися від готелю. Різниця буде тільки у відсутності інфраструктури готельного комплексу (наявності наприклад ресторану, басейну, дитячого майданчика). Але на узбережжі дуже багато ресторанчиків з нормальними цінами, у приморських містечках є парки, качельки, облаштовані набережні. Тому -вибирати вам.
   Так склалося, що декілька років назад при другій поїздці до Болгарії я познайомилася з людиною, яка сама працює у турфірмі, на літо виїжджає до Обзору і займається там поселенням туристів. Цього року ми цього чоловічка знайшли і домовилися, що ми їдемо своїм ходом, він нас зустрічає, показує декілька варіантів приватних садиб і ми вже собі там на місці оберемо, де будемо проживати під час відпочинку.
   Почали ми свої приготування звичайно з віз. Цього року вперше у Болгарію можна буде їхати по шенгенській візі. В нас такого задоволення нема. Тому оформляємо болгарські візи. Для віз необхідно тільки закордонний паспорт і одне фото, як для шенгену. Я звернулася до туристичної компанії, яка зробила нам туристичні візи за тиждень. Офіційна вартість так як була і в попередні роки 35 євро, на дитину-безкоштовно. Раніше ще треба було оформляти транзитні візи через Румунію. Але з 2010 року, для туристів, які мають болгарські візи, легально дозволяється перебувати на території Румунії в межах 5 днів. Зроблені візи мають термін дії 6 місяців з перебуванням у Болгарії 30 днів. А також з можливістю двічі здійснити поїздку у цю країну. При цій умові за бажанням можна ще з Болгарії з'їздити на екскурсію у Туреччину. Також робимо зелену карту на авто (на два тижні 247 грн.) і медичну страхівку. При оформленні цього документа, мені важливо, щоб у страховій компанії іноземним партнером по медичному страхуванню була фірма Coris. У мене особисто було два страхових випадки по стану здоров'я закордоном, включаючи оперативне втручання, і жодних претензій до виконання своїх обов'язків цією організацією у мене немає. Вартість медичної страхівки залежить від терміну дії, суми страхового покриття і т.д.
  Машина має бути укомплектована:
1. Знак аварійної зупинки: 2 трикутника
2. Автомобільна аптечка
3. Аварійний сигнальний жилет
4. вогнегасник

Сонячна Болгарія-чому відпочинок саме там

    У цьому році було вирішено їхати у відпустку на автомобілі. Літо, сонце, не дістає тільки води. Отже, вирушаємо на море у сонячну Болгарію. Особисто я дуже полюбляю цю країну. Це вже буде четвертий мій туди візит. Болгари дуже доброзичливі люди. Вони у всьому намагаються догодити туристам, оскільки саме туризм на побережжі у маленьких містах являється основним заробітком на рік. Для болгарських жінок особливо роботи у селах немає, до великих міст далеко. Чоловіки йдуть на холодні сезони в море. І всі вони цілком розуміють, що якщо туристу сподобається цього разу, то на наступний рік у нього так само виникне бажання приїхати знову туди, де раді його бачити, де люди посміхаються,  де намагаються зробити відпочинок туриста комфортним , незалежно від того, чи це приватна садиба чи готель. Ми особисто були у готелі в Кранево і в приватному секторі в Обзорі. Мене дуже здивувало, коли господар садиби виїхав сам до автобуса, зустрів, завіз до будинку на машині, не беручи за це ні копійки. Коли я відпочивала одна з дитиною, господарі зі своєю їжею приходили до мене на кухню, накривали вечерю, щоб ми не сиділи самі, так само запрошували до себе на гостину. Болгарські діти бавилися з моєю на той час шестирічною донькою, хоча вони розмовляли різними мовами. Напевно тут справа не тільки в просуванні туризму. Напевно болгари є самі по собі ось такими: відкритими і щирими. Мій досвід поїздок за кордоном не дуже великий. Але на разі Болгарія по гостинності на першому місці.

Маршрут по Закарпаттю (ще один)

До знайомих у червні приїзджають на автомобілі друзі з Москви. Росіяни виявили бажання відвідати наше чудове Закарпаття. Мета подорожі-купання у термальних басейнах Велятина і Берегово, а також сумістити корисне з прекрасним: проїхатися по визначних місцях Закарпаття. Тому був складений ще один маршрут по цій чудовій місцині. Також було зазначено, що витрачений час йде на відпочинок, а не на збільшення кількості відвідуваних місць (тобто не галопом, а в задоволення). Ось що в нас вийшло.

1-й день: Львів- Пилипець- Водоспад Шипіт-Межгір'я- Озеро Синевир - Шаян

2-й день: Шаян-Велятин (басейн з термальною водою)-Нижнє Селище (сироварня)-Іза (центр лозоплетіння, ферма плямистих оленів)-Берегово (прогулянка старовинним містом)

3-й день: Берегово-ШоштоТермал (басейн з термальною водою)-Середнє (винні підвали заводу "Леанка") -Ужгород (прогулянка страровинним містом, огляд замку)

4-й день: Ужгород-Мукачево (замок Паланок, страусина ферма)-Львів

Маршрут для поїздки по Закарпаттю

Травневі свята. Багато вихідних. Час їхати у подорож. Залізний кінь чекає під вікном, повністю готовий в мандри. Карти Gooqle лягли у сторону Закарпаття. Нас назбиралося три машини з екіпажем з двох дорослих і двох діточок у кожній. Шестеро дітей внесли в наш розклад відповідні пункти відпочинку та відповідно маршрут був підібраний так, щоб було комфортно і цікаво як дорослим, так і малечі.

Субота, ранок, вирушаємо! Наш маршрут: Львів- Бубнище (Скелі Довбуша)- Межгір'я (озеро Синевир)- Вільшани (вільшанське водосховище та гребля)- Шаян готель Ерней Лаз (ночівля)-Нижнє селище (Сироварня)-Іза (оленяча ферма)-Хуст (страусина ферма)-Середнє (винзавод Леанка)-Ужгород (сакура)-кільцева Ужгорода мотель Барський маєток (ночівля)-Невицьке (Невицький замок)- Мукачево (замок Паланок)-Львів. 

Діти, діти! Де вас подіти?

       Звичайно з собою взяти! Мені завжди подобалися іноземні батьки, які у будь-яку мандрівку, чи то машиною, чи літаком, потягом, беруть своїх діточок у подорож. На курортах узбережжя можна побачити не одну пару з дитинкою 3-х місячного віку. В нас чомусь у більшості батьків інший підхід. Думка бабусь, дідусів сходиться на тому, що дитинка маленька, не треба її нікуди тягнути. Це буде важко, батьки стомляться, самі не відпочинуть. Молоді тато й мама, як правило дослухаються до думки старших, і в кращому разі, при умові якщо ті ж самі бабці і дідусі погоджуються посидіти з малечею, їдуть на відпочинок або у подорож без дітлахів. 

       В нас багато років тому була саме ця ситуація, старалися свою старшу донечку залишити дома. Ми створювали самі собі проблеми, які потім успішно долали. Ми підлаштовували свій відпочинок під час бабці чи дідуся, залишали якісь вказівки: як і коли годувати, вдягати, спати класти. На той час вже був мобільний зв'язок. Але можливість ним користуватися мали одиниці. Ми в цю кількість не входили. Тому передзвонити запитатися, як малеча, не було як. Відповідно були хвилювання, що трохи зменшувало задоволення від поїздки, коли ти думаєш не тільки, як краще провести свій час, а й як там дома. 

      Я висловлюю тільки свою думку і цілком підтримую батьків, які маючи можливість залишити дітей вдома, здійснять свою подорож удвох і отримають від того масу вражень і задоволення. В нас так само таке буває, але рідко. 

        Ми прихильник мандрувати сім'єю. Зараз нашій старшій донечці 15 років і вона (як це зараз дуже модно говорити)-дитина з особливими потребами. Але доця з нами їздить всюди, ходить на екскурсії, прогулянки, йде разом з нами до мети нашої подорожі. В нашому житті відбулася ще одна значна подія, в нас народився хлопчик. Зараз йому майже 4 роки. З місячного віку він займає своє місце в машині в дитячому кріслі і зажди їздить з нами. Якщо скажу, що ми ніколи не стомлюємося- це буде неправда. Буває, що малий немає настрою, не доспить, поплаче. Звичайно можна і сказати, що він маленький і нічого не запам'ятає з поїздки. Але син разом з нами і потім при перегляді фотографій приємно чути його дитячі розповіді, що він виліз на великий камінь, а тут перейшов річку через міст, а тут він у замку, де колись воювали рицарі. Я вважаю, що якщо ще до подорожі бути налаштованим, що дитина усе зможе і не буде тягарем, значить так воно і буде. Адже малеча відчуває своїх батьків і їх впевненість. Вдалих вам мандрів усією сім'єю!

Початок

         Крутиться коло мандрів, обертаються колеса авто чи велосипеду, біжить дорога попереду. З кожним пройденим кілометром відкривається щось нове, до цього часу невідоме. І як приємно потім сказати з гордістю: “А ми там були, а ми це бачили.” Позитивні емоції від поїздок посилюються від наявності хорошої компанії, з якою вирушаєш у подорож. Тому майже завжди ми мандруємо з друзями. Екіпаж нашого автомобіля: тато, мама і двоє діточок. Свої мандри плануємо більшості завдяки інтернету. Дякуючи багатьом користувачам всесвітньої мережі, вдавалося створити власні маршрути поїздок. Хотілося б так само розповісти про свої враження, спостереження про відвідування історичних, туристичних і не дуже туристичних, але цікавих місць. Можливо мої доробки допоможуть комусь створити свою подорож більше компактною і комфортною, зменшити час на пошуки дороги і побачити щось нове.