Діти, діти! Де вас подіти?

       Звичайно з собою взяти! Мені завжди подобалися іноземні батьки, які у будь-яку мандрівку, чи то машиною, чи літаком, потягом, беруть своїх діточок у подорож. На курортах узбережжя можна побачити не одну пару з дитинкою 3-х місячного віку. В нас чомусь у більшості батьків інший підхід. Думка бабусь, дідусів сходиться на тому, що дитинка маленька, не треба її нікуди тягнути. Це буде важко, батьки стомляться, самі не відпочинуть. Молоді тато й мама, як правило дослухаються до думки старших, і в кращому разі, при умові якщо ті ж самі бабці і дідусі погоджуються посидіти з малечею, їдуть на відпочинок або у подорож без дітлахів. 

       В нас багато років тому була саме ця ситуація, старалися свою старшу донечку залишити дома. Ми створювали самі собі проблеми, які потім успішно долали. Ми підлаштовували свій відпочинок під час бабці чи дідуся, залишали якісь вказівки: як і коли годувати, вдягати, спати класти. На той час вже був мобільний зв'язок. Але можливість ним користуватися мали одиниці. Ми в цю кількість не входили. Тому передзвонити запитатися, як малеча, не було як. Відповідно були хвилювання, що трохи зменшувало задоволення від поїздки, коли ти думаєш не тільки, як краще провести свій час, а й як там дома. 

      Я висловлюю тільки свою думку і цілком підтримую батьків, які маючи можливість залишити дітей вдома, здійснять свою подорож удвох і отримають від того масу вражень і задоволення. В нас так само таке буває, але рідко. 

        Ми прихильник мандрувати сім'єю. Зараз нашій старшій донечці 15 років і вона (як це зараз дуже модно говорити)-дитина з особливими потребами. Але доця з нами їздить всюди, ходить на екскурсії, прогулянки, йде разом з нами до мети нашої подорожі. В нашому житті відбулася ще одна значна подія, в нас народився хлопчик. Зараз йому майже 4 роки. З місячного віку він займає своє місце в машині в дитячому кріслі і зажди їздить з нами. Якщо скажу, що ми ніколи не стомлюємося- це буде неправда. Буває, що малий немає настрою, не доспить, поплаче. Звичайно можна і сказати, що він маленький і нічого не запам'ятає з поїздки. Але син разом з нами і потім при перегляді фотографій приємно чути його дитячі розповіді, що він виліз на великий камінь, а тут перейшов річку через міст, а тут він у замку, де колись воювали рицарі. Я вважаю, що якщо ще до подорожі бути налаштованим, що дитина усе зможе і не буде тягарем, значить так воно і буде. Адже малеча відчуває своїх батьків і їх впевненість. Вдалих вам мандрів усією сім'єю!