Печера Млинки знаходиться біля с. Залісся, Чортківський р-н, Тернопільська обл. Це гіпсова лабіринтова печера. Довжина ходів досягає 40 км. Вхід у печеру закритий та контролюється спелеоклубом "Кристал".
Після відвідин печери Млинки у мене залишилося подвійне враження: дуже класно і круто, але більше не піду. Перед поїздкою в печеру я переглянула відео інших мандрівників, які там побували, і бачила, як вони повзали на пузі в вузьких проходах, як протискували свої попи в розщелини. В мене виникло питання: "А я цього хочу?" Відповідь довго не чекала: "ні". Але було велике бажання побувати у цій печері і дух авантюризму переміг. Оскільки поїздка планувалася з групою, був відповідний дзвінок супроводжуючому з питаннями: чи пролізу я, чи безпечний цей маршрут 8-річній дитині ( з нами їхав син, куди ж без нього). Відповідь була однозначна: не переживайте, все безпечно, йдемо туристичним оглядовим, а не спелеологічним маршрутом. Їхали ми автобусом, тому про дорогу нічого не скажу. Заїхали ми в село Залісся, на краю якого стоїть колоритна Спелеохата. Назва говорить сама за себе, там перебувають люди, які опікуються печерою Млинки, досліджують і живуть цією справою. Телефон для інформації на фото. Нашу групу супроводжувала дівчина-екскурсовод, яка на чергове моє запитання, чи пройду, загадково коротко відповіла: "вам сподобається". Видали нам ліхтарі та комбінезони, щоб не повимазували свій одяг і повели нас у гору. Через хвилин 10 дійшли до металевих дверей в печеру. Перший зал був невеликий, з нормальною висотою стелі. Я заспокоїлася, але зарано. Під час екскурсії перша йшла екскурсовод, другим іноземець високий і великих розмірів, потім йшли діти по черзі зі своїми батьками, а потім усі решта. Таким чином я опинилася попереду колони. Коли ми зайшли в коридор по маршруту, я зрозуміла, що частину того, що бачила по ютубу, ми пройдемо. І попи втискали, і рачки лізли, і пузо втягували. Проблема була з верхньою частиною тіла- не втягувалася:). Було бажання зі страху повернутися, але позаду йшли ще 20 чоловік у вузькому проході, попереду лізла моя щаслива дитини і я розуміла, що якщо проліз іноземець попереду, то й я пролізу. І саме головне- мене тут не кинуть:). Пройшло півтора години обіцянок собі схуднути і ми нарешті вийшли з печери. Я згадала фразу "вам сподобається". Не дивлячись на якісь особисті страхи, мені сподобалося. На сайті спелеохати є вираз, що це відпочинок для молодих та активних. Значить ми молоді і активні і в новому сезоні в нас будуть нові пригоди.
Хотілося б почитати в коментарях враження, тих людей, які так само відвідали печеру Млинки.
Після відвідин печери Млинки у мене залишилося подвійне враження: дуже класно і круто, але більше не піду. Перед поїздкою в печеру я переглянула відео інших мандрівників, які там побували, і бачила, як вони повзали на пузі в вузьких проходах, як протискували свої попи в розщелини. В мене виникло питання: "А я цього хочу?" Відповідь довго не чекала: "ні". Але було велике бажання побувати у цій печері і дух авантюризму переміг. Оскільки поїздка планувалася з групою, був відповідний дзвінок супроводжуючому з питаннями: чи пролізу я, чи безпечний цей маршрут 8-річній дитині ( з нами їхав син, куди ж без нього). Відповідь була однозначна: не переживайте, все безпечно, йдемо туристичним оглядовим, а не спелеологічним маршрутом. Їхали ми автобусом, тому про дорогу нічого не скажу. Заїхали ми в село Залісся, на краю якого стоїть колоритна Спелеохата. Назва говорить сама за себе, там перебувають люди, які опікуються печерою Млинки, досліджують і живуть цією справою. Телефон для інформації на фото. Нашу групу супроводжувала дівчина-екскурсовод, яка на чергове моє запитання, чи пройду, загадково коротко відповіла: "вам сподобається". Видали нам ліхтарі та комбінезони, щоб не повимазували свій одяг і повели нас у гору. Через хвилин 10 дійшли до металевих дверей в печеру. Перший зал був невеликий, з нормальною висотою стелі. Я заспокоїлася, але зарано. Під час екскурсії перша йшла екскурсовод, другим іноземець високий і великих розмірів, потім йшли діти по черзі зі своїми батьками, а потім усі решта. Таким чином я опинилася попереду колони. Коли ми зайшли в коридор по маршруту, я зрозуміла, що частину того, що бачила по ютубу, ми пройдемо. І попи втискали, і рачки лізли, і пузо втягували. Проблема була з верхньою частиною тіла- не втягувалася:). Було бажання зі страху повернутися, але позаду йшли ще 20 чоловік у вузькому проході, попереду лізла моя щаслива дитини і я розуміла, що якщо проліз іноземець попереду, то й я пролізу. І саме головне- мене тут не кинуть:). Пройшло півтора години обіцянок собі схуднути і ми нарешті вийшли з печери. Я згадала фразу "вам сподобається". Не дивлячись на якісь особисті страхи, мені сподобалося. На сайті спелеохати є вираз, що це відпочинок для молодих та активних. Значить ми молоді і активні і в новому сезоні в нас будуть нові пригоди.
Хотілося б почитати в коментарях враження, тих людей, які так само відвідали печеру Млинки.
Немає коментарів:
Дописати коментар